Май Ван Фан

Перклад Тетяни Грицан Чонка на Українську Мову

Тетяна Грицан-Чонка, письменниця

ЕРА СМІТТЯ

(Епічний)

Глава IV: РОЗВИЛЬНА ХРЕСТИНА

Там дівчина чекала на хлопця, який від’їхав і ніколи не повернеться. Тепер, вже боязка стара жінка. Сьогодні ніч червоним річищем вривається в її сон. Вода м'яко витягує її назад і дихає у її рот ранковим подихом і свіжою росою. Хвилі від човна, що пливе в її мрії, легенько поплескують її по плечі. Річка переносить жінку назад до її юності, і там вона несподівано бачить свого коханого. Є один колір, яскраво-червоний, що підсвічує багато перехресть, встановлених перед очима цієї пари. І вони пливуть до своєї призначеної мети на горизонті.

У їхніх голосах лунають крики у киплячій річці крові:

- Ми віддаляємося від полону зла. Ти не хвилюйся!

- Хтось нас переслідує?

- Ми йдемо по шляху обраним кров'ю.

- Люди вчинили так багато неправд.

- Натовп,  зазвичай,  очолюється скупими, поганими людьми.

- Вони експлуатують ідеали, націю, навіть правду.

- Вони кажуть, що правда має вписуватися в рамку.

- Все повинно бути перетворене, спотворене всередині форми.

- Ми повинні знайти спосіб, щоб знищити це.

- Ви вірите, що існує правда?

- Я вірю, але правда існує всередині наших сердець, а не на устах поганих людей.

- Чи може правда змінитися?

- Завжди.

- Коли?

- Коли людей позбавляють свободи.

- Вони змінюють людей на рабів і стадо.

- Хто вони?

- Це диктатори, спекулянти і торговці зброєю.

- Це звучить, ніби вибух за нашими спинами. Можемо трохи прискорити?

- Не хвилюйтеся, ми поза межами гарматного пострілу.

- Хтось нас переслідує?

- Ні, кров згуслася, і ми їх загубили.

- Давай зупинимось, присягнімося до крові!

- Ми не можемо віддячити тому, що кров зробила для нас.

- Кров безцінна і вічна.

- Ми віддячимо, народжуючи дітей.

- Коли наші діти підростуть, вони будуть знати про це перехрестя, яким ми пройшли?

- Можливо, ні. А до того часу ми будемо вже не існувати або забуті.

- Тоді ми маємо написати слово ВОЛЯ на наших епітафіях.

- Чути звуки хвиль і прохолодну росу.

- Давай знімемо одяг і пірнаємо разом.

Високі хвилі і сильний вітер перетворили пару на перевернуту човнову бічну стінку. Криюча щогла далеко вистоїть у морі, засуваючись вітром згори. Корпус розтягнутий, розширений, немов її майже розірвало. Хвиля за хвилею підіймається над днищем перевернутого човна, слизькі водорості, човен покотиться на сонце. Біла піна легенько намивається хвилями на тіло човна. Коханці хочуть розійтися, щоб човен був стабільнішим, ніж корабель, а море ширшим, ніж океан. Вони хочуть стати рибами, креветками, планктоном, коралами, розмаїтими в мільйони морського життя, щоб ніхто їх не міг зловити, розлучити або забруднити. Ніс човна опускається, а потім кермо зникає під високими хвилями. Перевернута щогла, що захоплена в середині човна, все ще стоїть, загримівши синь.

Грицан-Чонка Тетяна Василівна:

Грицан-Чонка Тетяна Василівна — українська письменниця, живе на Закарпатті. Членкиня Національної спілки письменників України, лауреат міжнародних та Всеукраїнських премій та переможець багатьох конкурсів. Твори автора перекладені польською, японською, китайською, італійською, турецькою, грецькою, англійською, азербайджанською та іншими мовами.

Природний ландшафт України