Май Ван Фан

Перклад Тетяни Грицан Чонка на Українську Мову

Тетяна Грицан-Чонка, письменниця

ЕРА СМІТТЯ

(Епічний)

Розділ VIII: СОН

Люди поспішають у темряву, щоб спостерігати за повільною і ніжно течучою яскраво-червоною річкою. Серця б'ються швидко від тривоги й радості. Сумні запитання швидко поширюються вночі, як таємне покарання перед битвою. Чи це помста, заповнена кров'ю? Чи наші життя затонуть у червоному морі?

Кров спокійно рухається в примирливий спосіб, мирно, як дихання сплячої дитини. Кров доторкається до повітря, кров доторкається до історичних пам'яток, ніби гігантський пітон повзе по кам'яній плиті, ніби куля котиться по газону. Ніби краплини дощу кличуть одна одну, збираються і потім спливають до низовини.

Кусок крейди покладений поряд із дошкою. Кров приходить, щоб пробудити почуття, розбудити ділянки мозку для ясніших думок, щоб кожна людина розуміла, взяла в руки кусок крейди й самостійно скопіювала кожну літеру. Розуміти, як правильно прочитати просте речення. Як написати назву своєї країни. Як написати своє власне ім'я.

Кров повертається в період квітнення. Рис, важливий з хрупкими насіннями. Солодкі плоди  картоплі ростуть великими. Соковита кукурудза з густим насінням. Шкура худоби й оперення птахів гладкі. Риба щебече в річках, струмках, ставках і озерах. Кров направляє худенькі пальці посаджувати розсаду рису, перевіряти кожне зерно кукурудзи на плідному ґрунті.

Кров м'яко тече біля килимків з мохом, тремтить тілами дикої трави. Кров змушує землю затривожитися, ніби вужі і соми потерті сіллю перед забоєм. Кров поширюється спокійно, несучи силу й святість мрій. Солдати з взводів та загонів, багато років поховані під мінометами та ракетами, піднімаються з-під землі, ніби  привидні перехожі. Вони крокують, все ж стоячи, повертаються до своїх старих сіл, кожен йде до свого старого будинку. Дивовижне, коли вони туди дійдуть, ні одного з їхніх родичів чи сусідів не зникне. Подані страви для їх зустрічі не є ритуальними стравами, поданими в день їх смерті, але простими сільськими стравами, зі супом з меленими крабами і волоським шпинатом, та мискою з маринованим баклажаном.

Струмок крові вливає в дерева хлорофіл, потрясає їх вершками і очищує. Настрої починають змінюватися, коли люди в трансі туплять свої обличчя, щоб прокинутися, їх звичайна байдужість змінюється на мить у пристрасть. З недостриманих птахів піднімаються дивоголосі поклики, сигналізуючи про надзвичайний рух усередині землі. Хробаки занурюються ще на один рівень глибше, щоб зробити грунт м'яким. Зелений жабеня відкриває місячне світло й голосно кличе свою матір з любов'ю. Рожевий тритон запрошує свого партнера перетнути океан.

Недозрілі плоди, зібрані до часу, знову з'являються на деревах, чекаючи дозріти, стати солодкими й ароматними. Квіти та плоди, які затягнула хробаками або зігризли птахи, тремтять від їх відродження. Дерева, які були перерізані поперек, здатні відновити свою структуру. Сок дерева тече через гнилі бревна, виділяючи гострий запах, знайомий аромат нових листя й корінців дерева. Кожне дерево поважається та захищається, як живий організм. Кожна людина насолоджується свободою, правами людини та гідністю. Сильні дерева й здорові люди живуть близько одне до одного і для одне одного.

Виживші птахи та дикі тварини повертаються, щоб зустріти кров, як своїх родичів після розлуки, знову піднімають перерізані хвости, дзьоби, роги, клішні й кігті своїх кровинок — колись полюваних, а потім вбитих. Вони кладуть їх біля потоку річки, і тоді стають на коліна й присідають, чекаючи. Кров приходить і з радістю воскрешає кожен шар шкури та пір'я, гріє кожну клітину, потові залози і шари шкіри.

Кров випускає тварин на волю, птахів у небо. Кров випускає морських жителів аквакультури, водорості і планктони в океани. Кров дозволяє качкам та водним птахам бавитися й плавати в ставках.

Всі, включаючи  й мене, починаємо глибоко дихати, вже не знаючи страху. Раптово у нас всіх є одна кровна група. Всі ми лягаємо і дозволяємо теплій, яскраво-червоній річці протікати усіма нами. Я все ще той самий, але сьогоднішньої ночі інакший. Незалежний і свобідний, як комаха і тварина — щасливий і вільний, як риба в морі і птахи у повітрі.

Грицан-Чонка Тетяна Василівна:

Грицан-Чонка Тетяна Василівна — українська письменниця, живе на Закарпатті. Членкиня Національної спілки письменників України, лауреат міжнародних та Всеукраїнських премій та переможець багатьох конкурсів. Твори автора перекладені польською, японською, китайською, італійською, турецькою, грецькою, англійською, азербайджанською та іншими мовами.

Природний ландшафт України