Май Ван Пхан – Mai văn Phấn

Nhà thơ Natalya Barabanschikova

Maivanphan.com: Nhà thơ Natalya Barabanschikova là nghệ sĩ đa tài. Chị là nhạc trưởng hợp xướng nổi tiếng, nhà soạn nhạc, đạo diễn sân khấu, nghệ sĩ biểu diễn, giám khảo các cuộc thi âm nhạc…, từng đoạt nhiều giải thưởng trong các cuộc thi thơ, âm nhạc trong nước và quốc tế. Chị đã tổ chức thành công các buổi hòa nhạc tại Nga, Ukraine, Belarus, Moldova, Hy Lạp, Romania, Ba Lan, Bulgaria, Thổ Nhĩ Kỳ, Đức, Tây Ban Nha, Cộng hòa Séc, Slovakia, Hungary, Serbia, Áo…

Поэт Наталья Барабанщикова - мульти-талантливая художница. Она является известным хоровым дирижером, композитором, режиссером, артисткой, жюри музыкальных конкурсов. Она завоевала множество наград на внутренних и международных конкурсах поэзии и музыки. Наша художница успешно провела концерты в России, Украине, Белоруссии, Молдове, Греции, Румынии, Польше, Болгарии, Турции, Германии, Испании, Чехии, Словакии, Венгрии, Сербии, Австрии...

Варіації на тему про ворону

 

Дихання смерті направляє гніт до зеніту.

Ворона сяє яскраво.

 

*

 

Народження

Після крику ворони

Неминучий догляд, якого

неможливо опиратися.

Згорток розгорнув

явна деградація

В кінці саду лікар спалює свої книги.

Термін придатності всіх нових ліків на складі

вже закінчився.

Карають чаклунів і відьом

Роти їх стягнуті залізними гаками.

 

Народження

Коли раптово падає дзвін

На голову старого слуги в храмі,

Риба кінчає життя самогубством,

встрибнувши в хмари,

Де поперек неба натягнута мережу

з сотнями тисяч гачків.

Народження

Чорнило пролилися під ноги і кров

Згорнулася згустками в горлі і бронхах

І розчерк один на першій сторінці

Просочився на тисячу сторінок всієї книги.

 

*

 

Ворона з висоти кидаючись вниз

На двох найгостріших крилах

У центр трупа, розтинає повітря,

Так, що квапливі вітри

Не встигають її приборкати.

 

*

З очниць видряпує

погляди

Фотографії померлих свідоцтва колишнього

Розрізає і витягує мову,

Щоб сушити під сонцем уроки усного мовлення.

Плоть по шматках

На частині розбирає,

Відокремлюючи чотири кінцівки,

Оголюючи всі нутрощі

 

І тільки що був піднятий нею череп,

Покритий мохом весь ...

І неможливо епітафію скласти

*

Ворона розповідає уві сні,

Що у смертей всіх свій особливий план.

Після крику ворони

Всі добровольці укладаються внизу.

 

*

 

Коли ворона в кімнату влітає,

Безсило палець тягнеться вгору,

Що може означати:

Дуло рушниці,

Лезо коси,

мотику,

Або просто цей дуже твердий палець.

Спочатку завмерлий,

Потім покритий льодом,

Потім і зовсім повністю розтанув.

 

*

 

Не наближайся до тіні:

Там ворона,

піднімає крила

На світанку і в сутінках

 

Кігтями чіпляється за вітер,

Ламаючи, переламуючи листя

І гілки, що попалися на шляху

 

У тіні поет сховався від ворони

Всі букви ніби видерті з очей.

 

*

Дивись

На речі

Довго не кліпаючи.

 Моргнеш –

Обрушиться тоді вороння тінь.

А тінь своя,

Боячись зрости курчам,

мовчить, криючись, не подаючи звуку.  

*  

Ось з натовпу в одязі чорних люди. І в чорних масках вибігають геть. Вони біжать і б'ють себе по ребрах, тінь над землею намагаючись перемогти, і силкуючись голову підняти і глянути вгору.  

*  

Наївшись досхочу, ворона тихо дрімає на дереві, розтріскаються на друзки, і сниться їй, що все, що влізло в зоб, раптом перетворилося - кожне - в яйце. І воронята, вилупившись, і мчать з усіх п'яти органів її почуттів. Негайно кидаючись за здобиччю. На поклик інстинктів м'ясоїдних всіх ..  

*

Граничні страждання обертаються назад на прожите, яке вважають вже майже померлим. Плащ кричить до хрипоти, коли проходиш повз стіл і шафи. Мовчить, занурившись в сон, телефон. Намагаючись приховати свої ікла й пазурі, відкрила рот скріпка. А ручка мітли, зачепившись за руку чернорабочей, тягне її до смітнику. Поля капелюха на голові охоронця волають від жаху, нахиляючись вниз і дряпаючи його обличчя. Ніхто не відкриває ворота, але багатьом проте вдається знайти вхід.

*

 

Душі, що звільнилися від тіл, шукають шлях назад, щоб повернувшись, вступити в бій зі злісними воронами. Після граду випущених куль, що не принесли смерть і не завдали ран, запашний дим від ароматних паличок стелиться і розтягується, перетворюючись в дошку, на якій проступає перший написане слово нового  уроку.

*

Душі, що звільнилися від тіл, шукають шлях назад, щоб повернувшись, вступити в бій зі злісними воронами. Після граду випущених куль, що не принесли смерть і не завдали ран, запашний дим від ароматних паличок стелиться і розтягується, перетворюючись в дошку, на якій проступає перший написаний словонового уроку. 

*

Це останній рядок заповіту: "Починайте церемонію небесного поховання в той момент, коли виникне тінь ворони".  

*

 

Нічна тінь поступово проникає в утробу ворони.

 

І у нас, як і у вічно спраглої річки, підводить живіт від голоду. Краплі каламутної води намагаються проникнути крізь щілини між волокнами тканини. Велика поверхня води стримує натиск коливань, намагаючись зберегти тіні людей. Уже з запаленим сірником, раптом згадуєш, що гніт далеко. Піднявши руки вгору, закричиш в темряві самотньо.

 

Всю ніч ворону мучить нездужання.

Від жаху вона кричить.

 

І звук вперше летить без луни.

Nhà thơ Natalya Barabanschikova

Подстрочный перевод - Dịch nghĩa:

Светлана Глазунова - Svetlana Glazunova

Поэтический перевод - Dịch thơ:

Елизаветы Коздоба - Elizaveta Kozdoba

Вариации на тему о вороне

 

 

Дыхание смерти направляет фитиль к зениту.

Ворона сияет ярко.

 

*

 

Рождение

После крика вороны

Неизбежен уход, которому

невозможно сопротивляться.

Свёрток развернут

Явная деградация

В конце сада лекарь сжигает свои книги.

Срок годности всех новых лекарств на складе

уже истёк.

Наказывают колдунов и ведьм

Рты их стянуты железными крюками.

 

Рождение

Когда внезапно падает колокол

На голову старого слуги в храме,

Рыба кончает жизнь самоубийством,

запрыгнув в облака,

Где поперёк неба натянута сеть

с сотнями тысяч крючков.

 

Рождение

Чернила пролились под ноги и кровь

Свернулась сгустками в горле и бронхах

И росчерк один на первой странице

Просочился на тысячу страниц всей книги.

 

*

 

Ворона с высоты бросаясь вниз

На двух острейших крыльях

В центр трупа, вспарывает воздух,

Так,что торопливые ветры

Не успевают её обуздать.

 

*

 

Из глазниц выцарапывает

Взгляды

Фотографии умерших свидетельства былого

Разрезает и вытаскивает язык,

Чтобы сушить под солнцем уроки устной речи.

Плоть по кускам

На части разбирает,

Отделяя четыре конечности,

Обнажая все внутренности

 

И только что был поднят ею череп,

Покрытый мхом весь...

И невозможно эпитафию сложить

 

*

 

Ворона ведает во сне,

Что у смертей всех свой особый план.

После крика вороны

Все добровольцы укладываются внизу.

 

*

 

Когда ворона в комнату влетает,

Бессильно палец тянется навверх,

Что может означать:

Дуло ружья,

Лезвие косы,

Мотыгу,

Или просто этот очень твёрдый палец.

Сначала замерший,

Потом покрытый льдом,

Затем и вовсе полностью растаявший.

 

*

 

Не приближайся к тени:

Там ворона,

Подъемлющая крылья

На рассвете и в сумерки

 

Когтями зацепляется за ветер,

Ломая, переламывая листья

И ветви, что попались на пути

 

В тени поэт укрылся от вороны

Все буквы будто выдраны из глаз.

 

*

 

Гляди

На вещи

Долго не мигая.

Моргнешь-

Обрушится тогда воронья тень.

 

А тень своя,

Боясь взрасти цыплёнком,

молчит, таясь, не подавая звука.

 

*

 

Вот из толпы в одеждах чёрных люди. И в черных масках выбегают прочь. Они бегут и бьют себя по рёбрам, тень над землёй пытаясь превозмочь, и силясь голову поднять и глянуть вверх.

 

*

 

Наевшись досыта, ворона тихо дремлет на дереве, растрескавшемся в щепки, и снится ей, что всё, что влезло в зоб, вдруг превратилось - каждое - в яйцо. И воронята, вылупившись, и мчат з всех пяти оргАнов её чувств. Немедленно бросаясь за добычей. На зов инстинктов плотоядных всех..

 

*

 

Предельные страдания оборачиваются назад на прожитое, которое считают уже почти умершим. Плащ кричит до хрипоты, когда проходишь мимо стола и шкафа. Безмолвствует, погрузившись в сон, телефон. Стараясь скрыть свои клыки и когти, открыла рот скрепка. А

ручка метлы,зацепившись за руку чернорабочей, тянет её к мусорной яме. Поля шляпы на голове охранника вопят от ужаса, наклоняясь вниз и царапая его лицо. Никто не открывает ворота, но многим тем не менее удается найти вход.

 

*

 

Души, освободившиеся от тел, ищут путь назад,чтобы возвратясь, вступить в бой со злобными воронами. После града выпущенных пуль, не принесших смерть и не нанёсших ран, благовонный дым от ароматных палочек стелется и растягивается, превращаясь в доску, на которой проступает первое написанное словонового урока.

 

*

 

Это последняя строка завещания:

“Начинайте церемонию небесного погребения в тот момент, когда возникнет тень вороны”.

 

*

 

Ночная тень постепенно проникает в утробу вороны.

 

И у нас, как и у вечно жаждущей реки, подводит живот от голода. Капли мутной воды пытаются проникнуть сквозь щели между волокнами ткани. Обширная поверхность воды сдерживает напор колебаний, стараясь сохранить тени людей. Уже с зажженной спичкой, вдруг вспоминаешь, что фитиль далеко. Вскинув руки вверх, закричишь в темноте одиноко.

 

Всю ночь ворону мучает недомогание.

От ужаса она кричит.

 

И звук впервые улетает без эха.

 

Vẻ đẹp U-crai-na





Biến tấu con quạ

 

 

Tử khí kéo ngọn bấc tới đỉnh trời

Con quạ rực sáng.

 

*

 

Khai sinh

Sau tiếng quạ kêu

Ra đi không cưỡng lại

Gói bọc được mở ra

Sự băng hoại không thể cất giấu

Thày lang đốt sách cuối vườn

Tân dược trong kho đều quá hạn sử dụng

Những phù thủy chịu hình phạt

Miệng bị đóng bởi những móc sắt

 

Khai sinh

Khi quả chuông rơi xuống bất ngờ

Chụp lên đầu người bõ già

Con cá nhảy vào đám mây tự vẫn

Buông ngang trời ngàn vạn lưỡi câu

Khai sinh

Mực đổ dưới chân và máu

vón cục ở yết hầu, phế quản

Viết một nét lên trang đầu

thấm suốt cả ngàn trang sách.

 

*

 

Bổ nhào từ đỉnh cao

Bằng đôi cánh sắc

Lấy tâm điểm xác chết

Chém toác bầu không

Gió hấp tấp không kịp băng bó.

 

*

 

Móc từ hốc mắt

những nhãn quan

Di ảnh là vật chứng

Mổ vào lưỡi

và kéo dài

Phơi dưới trời bài học khẩu ngữ

Bóc từng mảng thịt

Tháo rời tứ chi

Sổ tung lục phủ ngũ tạng

 

Hộp sọ vừa được dựng lên

Rêu đã phủ đầy

Không viết nổi những dòng bi ký.

 

*

 

Con quạ mơ

Mọi cái chết đều được sắp đặt

 

Sau tiếng quạ kêu

Ai đã tự nguyện nằm xuống.

 

*

 

Con quạ bay vào phòng

Một ngón tay giơ lên yếu ớt

Ý nói:

Đây là họng súng

Là lưỡi mác

Thậm chí cuốc thuổng

Thậm chí chính ngón tay rất cứng

Đúng hơn là đông cứng

Rồi băng đá

Rồi rữa tan.

 

*

 

Đừng đến gần bóng râm

Chúng là con quạ

Xõa cánh lúc hoàng hôn, rạng đông

 

Nanh vuốt bám gió

Xay nghiền lá khô

Bẻ những cành vượt

 

Nhà thơ trú trong bóng râm

Từng con chữ bị khoét mất mắt.

 

*

 

Trông

Sự vật

Trừng trừng

Bởi chớp mắt

Bóng quạ

Ập tới.

 

Bóng mình

Không cất tiếng

Sợ biến thành gà con.

 

*

 

Một số người trỗi dậy từ đám đông, khoác áo đen, mang mặt nạ đen. Vừa chạy, họ vừa đập cánh tay vào hai bên sườn. Đầu cố ngước lên. Bóng đen bay là là mặt đất.

 

*

 

Đậu trên chạc cây trong trạng thái bội thực và ngủ gật, con quạ mơ mỗi mẩu thức ăn đang nén chặt trong diều biến thành quả trứng. Đàn quạ con lũ lượt chui khỏi ngũ quan, lập tức sà xuống săn mồi theo bản năng của loài ăn thịt.

 

*

 

Những đau khổ tột cùng ngoái nhìn đời sống tưởng chừng đã chết. Áo khoác kêu thất thanh khi đi qua bàn tủ. Máy điện thoại im lìm ngủ. Chiếc kẹp ghim mở miệng cố giấu đi móng vuốt. Cán chổi móc vào tay người lao công, kéo chị ta về bên hố rác. Vành mũ trên đầu kêu thảng thốt, rồi cúi xuống rỉa hết mặt nhân viên bảo vệ. Không ai mở cổng. Nhiều người vẫn tìm được lối đi vào.

 

*

 

Những linh hồn thoát xác tìm cách quay về chiến đấu với loài quạ dữ. Sau những loạt đạn không gây sát thương, khói hương căng thành bảng, viết con chữ đầu tiên của bài học mới.

 

*

 

Đây là dòng cuối cùng trong một bản di chúc:

“Bắt đầu lễ Thiên táng lúc xuất hiện bóng quạ”.

 

*

 

Bóng đêm chui dần vào bụng quạ.

 

Cả chúng ta nữa, đang cồn cào cùng dòng sông đói khát. Những giọt nước đục tìm cách lọt qua khe vải. Mặt nước khổng lồ ghìm nén xao động, mong giữ lại bóng người. Bật que diêm rồi, vẫn nhớ ngọn bấc còn rất xa. Vung tay lên, nói to một mình trong bóng tối.

 

Con quạ khật khừ xuyên đêm

Thảng thốt kêu

 

Lần đầu tiên tiếng động ra đi không vọng lại.


M.V.P

 

Nhà thơ Natalya Barabanschikova